МУРУ́ГИЙ, А, Е.
Муру́гий, а, е. = Моругий. Муругі або чорні свити. О. 1862. IX. 68. Ой ну, коте муругий! Мил. 42. Лежав у бур’яні бровко муругий. Котл. Ен. III. 38.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 456.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
МУРЧА́К →← МУРУ́ГА, ГИ,